Українці об’єднуються навіть за кордоном, щоб підтримати один одного. Так, киянка Наталія Хананова та харків’янка Олена Сарженко приїхали до Німеччини на мистецьку резиденцію за підтримки Ґете-Інституту. Приміщення для резиденції надала німецька скульпторка Уте Хартвіг-Шульц.
Майже місяць ці три жінки працювали над проєктом керамічного намиста. А потім запросили на майстер-клас для створення намистин українців з найближчих околиць, а також місцевих мешканців. Кожен учасник створив свою «кульку», з якою потім працювали художниці — сушили, покривали поливою, випалювали.
«Німецькою наш проєкт називається (Ver) Bindung. В цій назві гра слів — Bindung та Verbindung — зв’язок предметів та зв’язок живих істот. Ідея належить Наталії Ханановій. Кожна намистина — це як окрема людина і доля. Усі наші намистини різні за формою і розміром, фактурою, але їх об’єднує матеріал і колір», — розповідає Олена Сарженко.
Наталія Хананова закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Бойчука (спеціалізація — художня кераміка). Основні напрями її зацікавлення — концептуальна й інтерактивна кераміка, тактильність, модульний дизайн. Художня практика — переважно в кераміці та інсталяції.
«Мої роботи — це здебільшого мінімалізм і абстракція, вони лишають достатньо простору для власних асоціацій, та подекуди залучать публіку до безпосередньої взаємодії. Мені подобається варіативність трактувань та можливість трансформації композиції, а отже незавершеність в часі — це завжди про потенціальність зміни та різні рівні дослідження та сприйняття», — розповідає Наталія Хананова.
Намисто для українців — не лише прикраса, а й оберіг, і навіть сакральна річ. У Києві від княжих часів і до середини минулого сторіччя поширеним був обряд з пофарбованим глиняним намистом для молодих дівчат. Намисто кидали на засніжені київські пагорби перед початком великоднього посту — і після свят йшли його шукати.
Якщо намисто розривалося — це свідчило про те, що його власниці загрожує небезпека. Повір’я рекомендувало у такому випадку зібрати намистини і перенизати на нову нитку — якщо це вдавалося, то небезпека мала би відступити.
Майже всі українці, котрі наразі живуть в околицях Грімми, потрапили до Німеччини, втікаючи від війни. Тож зібрати намистини — то наразі важливе завдання для всіх українців, і не тільки у Гріммі.
Керамічні намистини, виготовлені на майстер-класі українських мисткинь, нанизали на міцну і довгу смужку тканини. Намисто протягли майже через всю головну площу Грімми, у присутності місцевих ЗМІ.
Після акції намисто передали громаді містечка, воно буде експонуватися в міській ратуші.
Марина Олійник, для «Вечірнього Києва»
Волонтерство, всиновлення чи хабар: як чоловіки найчастіше виїжджали з України під час війни
Північний вітер зіпсує погоду у Києві в п’ятницю
Винесли з полум’я чоловіка і кота: у Броварах вночі палала квартира
У Києві проведуть семінар для ветеранів, які прагнуть допомагати побратимам