У четвер, 16 березня, під стінами мистецького вишу, який розташовується у серці столиці на Майдані Незалежності відбулася мирна акція незгоди з іменем російського композитора у назві вишу.
Окрім вимог щодо дерусифікації назви Музичної академії, учасники акції прагнули домогтися демонтажу російських символів зі стін музичного вишу, а також повернення викладачів, які були змушені полишити роботу через незгоду з діями адміністрації.
Мітингувальники тримали плакати: «Чайку геть», «Соромно, що ми все ще мусимо щось доводити», «Скільки ще?», «No Russian culture» та інші.

Також учасники акції влаштували імпровізований концерт на підтримку української музичної культури. Вони виконували Національний гімн, українські народні пісні, зокрема «Ой у лузі червона калина», що стала символом національного спротиву російській агресії.
Далі звучала зворушлива пісня Тараса Петриненка «Україно, Україно» та інші твори.
«Ми проти того, щоб Чайковський був в імені Національної музичної академії України. Тим більше, що він не має до заснування академії жодного стосунку. Він не впливав на появу цього закладу, він не формував політику цього закладу. І це ім’я присвоєно в радянські часи після того, як подібним іменем була названа московська консерваторія. Ми не хочемо бути сателітами росії. Це ознаки колонізації, якої ми врешті решт маємо позбутися», — зауважила під час акції протесту Анна Гадецька, в.о. доцента кафедри теорії та історії культури НМАУ.

Її позицію цілком поділяють і студенти закладу, які також долучилися до акції протесту.
«З вікон Академії ми іноді бачимо, як на Майдані Незалежності прощаються з полеглими на війні героями… В такі моменти я та мої однокурсники часто ставимо собі питання, чому коли сьогодні гинуть сотні й тисячі українців, як військових, так і цивільних, ми ще й досі продовжуємо репрезентувати ім’я композитора, який є одним з флагманів ворожої культури, а стіни нашого закладу вкриті портретами інших відомих російських діячів? Так не має бути….», — говорить Анастасія, студентка НМАУ (ім’я змінене на прохання респондентки).
Нагадаємо, що бурхливі дискусії щодо дерусифікації Академії тривають ще з весни минулого року.

У червні керівництво мистецького вишу вирішило залишити у назві ім’я російського композитора, всупереч активним зверненням викладачів та студентів. До обговорення долучилося керівництво Міністерства культури та інформаційної політики України.
У грудні трудовий колектив академії під час засідання зауважив, що розв’язання цього питання є не на часі, проігнорувавши попередні рекомендації профільного комітету Верховної Ради, Міністерства культури, Українського інституту національної пам’яті, а також Експертної Ради з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму.

На думку керівництва вишу, питання щодо дерусифікації потребує подальшого вивчення, а сам Петро Чайковський мав українське походження.
Подібна позиція викликала незгоду серед професорсько-викладацького складу НМАУ та подальше звільнення деяких викладачів, зокрема професорки кафедри світової музики Олени Корчової, композиторки Алли Загайкевич та відомого диригента Володимира Сіренка.

У своєму інтерв’ю для «Вечірнього Києва» Олена Корчова зазначила, що її рішення про звільнення не було спонтанним:
«На нього вплинув майже рік затятого протистояння між спільнотою однодумців — колег і студентів, що буквально виборюють для Академії право на гідне майбутнє — та адміністрації, яка, керуючись меркантильними мотивами, доволі агресивно захищає старий порядок речей.
Мені було важко прийняти ситуацію, де водночас існують дві консерваторії імені Петра Чайковського: московська та Київська, в якому остання лише формально є національною інституцією, а по факту — й надалі орієнтується на «рускій культурний мір», — зазначила Олена Корчова.
Повний тест інтерв’ю з колишньою професоркою НМАУ можна прочитати за посиланням.
До теми: «Питання не на часі»: столична консерваторія вирішила залишити у назві ім’я Чайковського.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»