На київській виставці сучасних митців розклали по кольорах

Джерело

Кольорове коло — знаний простий інструмент для пошуку гармонійного поєднання кольорів. Запропонований він ще Ньютоном. Гармонійні поєднання кольорів (або ж комбінації кольорів) складаються з двох або більше кольорів із чіткими зв’язками у колі. Колірне коло створив у на початку XX ст. швейцарський теоретик мистецтва і художник Йоганнес Іттен. Він додав більше кольорів до основного кола з 7 секцій, створеного Ісааком Ньютоном 1676 року, продемонструвавши результат змішування кольорів. Колірне коло Іттена вважається одним із найзручніших інструментів для підбору кольорів у графічному дизайн. До кола Іттена входять 12 кольорів — відтінки жовтого, зеленого, синього та червоного.

Автор та куратор проєкту Олексанлр Янович

«Рік тому придумав цей проєкт, хотів зробити те, чого до мене ще не робили, — розповів автор і куратор Олександр Янович. — Запропонував 12 художникам зробити роботи в одному кольорів. Мабуть, всі професійні живописці хоч раз у житті виконували таке завдання — писали роботи, використовуючи лише один колір. Кожен з них зробив по дві такі роботи. За темою не обмежував, кожен працював у своїй стилістиці. Вийшло своєрідне дослідження кольору та творчості. Першим колір обрав Петро Сметана, взяв синьо-зелений, А Роман Романишин погодився на будь-який, і йому діставя жовтий. Експозиція також побудована за колом Іттена».

Участь у проєкті «Коло кольорів» взяли київські та львівські художники Анна Гідора, Микола Журавель, Петро Бевза, Борис Буряк, Олег Денисенко, Роман Романишин, Олексій Малих, Владислав Шерешевський, Петро Сметана, Олена Придувалова, Матвій Вайсберг та Андрій Цой.

Роман Романишин використав жовтий колір для зображення розважливих, філософських образів. На його полотні «Вечірнє молоко» група з дванадцяти людей у формі ножа зліва — це про тих, що йдуть і проходять. Самотній мандрівник з палицею у центрі — це про того, що йде, але не минає. Короткий відтинок дороги, що втікає за горизонт і силует кам’яного хреста справа — це про тих, що йшли і пішли. А на передньому плані повне відро теплого, свіжого, вечірнього молока — оптимістичний символ, що не потребує зайвих тлумачень. Назва ж ж робота Романа нагадує про однойменний альбом 1973 року від Елтона Джона (Elton John — Goodbye Yellow Brick Road).

Олег Денисенко за допомогою променистого жовто-оранжевого зобразив Вежу та Того, хто підіймається. Найголовніше у Вежі, згідно баченню митця — те, що вона, завжди тяжіє до Небес. Історія усіх веж пов’язана зі сходженням угору. Життєвий шлях творчої людини подібний прагненню до Абсолюту-Істини, зростанню і пошуку Сонця. А сходження за межі найвищої точки вежі надає крила і відчуття вічного польоту.

Борис Буряк, розвідуючи оранжевий колір, водночас досліджував питання моменту завершеності роботи. У відповідь він отримав суцільну неоднорідність. Деякі роботи опиняються завершеними абсолютно раптово, і митцю важливо цей стан помітити, схопити самого себе за руку і вчасно припинити писати. Інші ж полотна вимагають багатьох підходів, численних переглядів, наполегливого пошуку свого ритму. І деколи мудрість творця заключається саме у здатності відрізнити перші полотна від других.

Петро Бевза розробив авторський колір «полум’яно-оранжевий», який і використав для своїх творів у проєкті «Коло Кольорів». Микола Журавель, використовуючи червоний колір, зрозумів, що колір сам по собі не має ані змісту, ані значення, а важливий спокій і досвід художника. Анна Гідора присвятила свої полотна у червоно-фіолетовому кольорі небокраю — темі, що бентежить її з дитинства. Як саме явище, що є умовним; як дещо філософське, що задає безліч питань; і як явище живописне, коли безмежне намагаєшся через колір розмістити у межі почуттів споглядання. Андрій Цой за допомогою фіолетового кольору трактував на сучасний лад давню історію. Назві його робіт — MASHA, SAVE US! Художник зізнається, що любить це ім’я, адже так звуть й його маму.

Матвій Вайсберг використав синьо-фіолетовий, щоб написати те, що можна назвати порталом, умовним «Творенням» — відділенням світла від темряви. Це дуже давня його тема, «Сім Днів». Тож цього разу Матвій зобразив День Перший — матрицю, в якій дещо буде створюватись протягом шести днів. Основний колір цих полотен митець уявлає як пра-колір, початок творення світу, реліктове випромінення. Олена Придувалова вибрала синій колір, бо це колір нескінченності, він є майже в кожній її роботі.

Петро Сметана для своїх пейзажів синьо-зелений. Владислав Шерешевський у зеленому кольорі висловився на актуальні теми та загадково назвав свої роботи «Джихад» і «Кварц». Олексій Малих у роботах, виконаних у жовто-зеленому кольорі, дотримується власної стилістики, зі своїми знаками і фактурами, що нагадує наскальні архаїчні зображення.

Експозиція триває до 18 січня 11:-19:00
Адреса: Київ, вул. Пушкінська, 21а
Вхід вільний

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Схожі повідомлення