Історія будівлі колишнього Центрального гастроному на Хрещатику розпочалася ще в позаминулому столітті, коли двоє купців-французів Огюст Бергоньє та Жан-Батист Кане купили велику садибу в серці Києва, розділивши її між собою. Бергоньє отримав ділянку у верхній частині Фундуклеївської (Богдана Хмельницького), а Кане продовжив діяльність на Хрещатику.
Наступного року Жан-Батист Кане замовляє молодому зодчому Володимиру Ніколаєву розробити проєкт нової будівлі у стилі класицизму, відомої надалі, як будівля Центрального гастроному.
За часів Кане на першому поверсі будівлі розміщувалися торгові приміщення, а на другому та третьому французький підприємець відкрив невеличкий малобюджетний готель, відомий як номери або мебльовані кімнати Кане.
Відомий краєзнавець Михайло Кальницький розповідає, що наприкінці XIX ст. номери найкращих готелів Києва коштували від 75 копійок до 12 рублів на добу, в готелях скромніших — від 50 копійок до рубля, а в «меблірашках» кімнату можна було винайняти за 30-40 копійок.
«Люди скромного достатку роками жили в таких винайнятих приміщеннях, особливо якщо вони були в зручному місці…”Номери Кане», як можна зрозуміти, були далеко не найфешенебельнішим готелем старого Хрещатика. І водночас небагато знайдеться в Києві будинків, які приймали стількох видатних людей!», — зауважує Михайло Кальницький.
Список відомих особистостей, що у різний час жили у цьому готелі дійсно вражає: Михайло Врубель, Валентин Сєров, Панас Саксаганський, Максим Рильський та Павло Скоропадський.
Окрім «Номерів Кане» на першому поверсі будівлі тривалий час розміщувалося представництво фірми «Зінгер» — всесвітньо відомого американського виробника швейних машинок.
За свідченням краєзнавців, попри зміну власників, назва «Номерів Кане» проіснувала аж до початку 1900 років. На той час на нижньому поверсі облаштували один з робочих кооперативних магазинів «Сорабкоп», який з часом змінив назву на «Київський центральний». До початку другої світової війни він мав особливе положення та статус гастронома — універмага.
Будівля дивом пережила руйнування Хрещатика у вересні 1941 року та є важливою складовою частиною історичної забудови вулиці. Окрім того, це єдине збережене приміщення старовинного готелю на Хрещатику.
Після відбудови у 1950-х роках, за новою нумерацією вулиці будівля одержала адресу: вулиця Хрещатик, 40/1. На той час, в ній відкрився знаменитий магазин «Центральний гастроном».
За спогадами багатьох киян, навіть у часи тотального дефіциту, можна було придбати щось смачненьке, чого не було у звичайних продуктових магазинах.
«З 1967 по — 69 роки, проходила моя практика в цьому гастрономі, найбільше запам’ятався відділ по обслуговуванню іноземних посольств, де були такі продукти, які я через багато років бачила за кордоном в різних магазинах для всіх покупців…», — згадує у своєму дописі у соціальних мережах Надія Римська.
«Цей гастроном мене завжди виручав — тут можна було купити все і час був, здається, до 22 години, коли решта працювали до 19-20…», — згадує киянка Ольга Кириченко.
У 1996 році Центральний гастроном був приватизований трудовим колективом магазину, і в новому статусі пропрацював до закриття на ремонт у 2004 році.
У 2009 році будівля отримала статус пам’ятки історії, архітектури та містобудування місцевого значення та має охоронний номер №350, але на жаль, на той час вона вже була дещо занедбана.
У цей час у ЗМІ почала з’являтися інформація про надбудову будівлі під потреби великого готелю, що спричинило гучний резонанс серед киян та пам’яткоохоронців.
Нова хвиля активного обговорення реконструкції будівлі зі збільшенням поверховості припала на 2013 рік. Однак, роботи так і не розпочалися.
На жаль, 20 червня 2017 року міську громаду сколихнула жахлива пожежа, яка охопила історичну пам’ятку. Вона сильно пошкодила дах та внутрішні конструкції будинку.
Світлинами жахливої пожежі та активними дописами з версіями про причину займання були переповнені соціальні мережі та інтернет.
Також користувачів соцмереж дуже сколихнула історія киянки Людмили, яка зі сльозами на очах оглядала понівечену вогнем будівлю:
«Мої бабуся та дідусь оселились в будинку у 1939 році. Бабуся шила одяг. Вона багатьох обшивала, а дідусь був взуттєвим майстром. Я тут народилась. З цього балкону ми дивились на демонстрації, що проходили Хрещатиком. До нас друзі та знайомі приходили, щоб з нашого балкона дивитись…На початку 1990-х нас розселили…Коли дізналась, що пожежа, все кинула і прибігла. Я вже усім родичам та колишнім сусідам відіслала фото і написала, що нашого будинку більше немає… Вони усюди й в Америці, і в Німеччині. Всі плачуть. І я стою і плачу…», — так говорила пані Людмила, а по її щоках текли сльози…
«Страшенно шкода будинок на Хрещатику. Я реально відчуваю цю особливу енергетику — і вона енергійна, рухлива, приваблива — яка існує завдяки суміші старих і післявоєнних будинків. І звісно це не тільки архітектура — історія, люди…Можна уявити, що тут відбувалось за гетьмана Скоропадського, який вир різних інтересів, зустрічей, домовленостей і зрад…
І будинок це як свідок, знак, свідчення і нагадування. Але на жаль тим кого називають «елітою» це не потрібно. Наслідки негативного відбору», — зауважила у своєму дописі Ірина Маєвська.
Поліція розслідувала пожежу за статтею «Умисне знищення майна». КМДА зобов’язала власника реставрувати пам’ятку, однак фасад пам’ятки ще досі завішаний брезентом, а сама будівля має дуже істотні руйнування, які з часом лише погіршуються.
Навесні 2019 року вперше було оприлюднено проєкт реставрації (а не реконструкції з надбудовою) найстарішої на Хрещатику будівлі, розробник проєкту — «АКБ Viharev».
«Важливо зберегти нашу історію, ДНК нашого міста. Квартал „Старий Хрещатик“ пережив дві війни та радянську владу, тож важливо його не пошкодити…», — говорив тоді Микола Віхарєв.
На жаль, проєкт відновлення будівлі так і не залишився нереалізованим, а сама будівля перебуває у напівзруйнованому стані.
«Увесь цей квартал — зберігся з довоєнних часів і є безумовна історична цінність що потребує комплексного підходу до збереження, відновлення, реконструкції. Прикладів пристосування старих кварталів до сьогоденних запитів у Європі — у кожному місті — КУПА!», — констатує у соціальних мережах киянин Олександр Атлантов.
Однак, попри жахливі руйнування, більшість киян не втрачають надію, що з часом цю будівлю вдасться врятувати, а сама пам’ятка історії перетвориться з руїни на красиву будівлю, яка буде потрібною та приємною для жителів та гостей нашого міста.
До теми: Черги на вулицю та п’янкий аромат шоколаду: кияни згадують знаменитий магазин «Українські ласощі».
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Символи України, Да Вінчі та Бахмут: міські клумби готують до Дня Києва. ФОТО
Кличко: патрульна поліція Києва буде контролювати роботу укриттів уночі
У столиці завтра короткочасний дощ
Знайшли на семиметровій глибині: у Києві на озері виявили потопельника